Нотифікація та маркування парфумерії в Україні

2026-06-13 11:43

Новини

Впровадження нового Технічного регламенту для косметичної та парфумерної продукції, гармонізованого з європейським Регламентом ЄС № 1223/2009, повністю змінює правила гри на українському ринку. На зміну старій системі отримання висновків санітарно-епідеміологічної експертизи (СЕС) приходить сучасна європейська модель, яка базується на трьох пунктах: повній відповідальності бізнесу, створенні детального досьє на кожен продукт (PIF) та обов'язковій державній реєстрації через електронний портал — нотифікації.

Для парфумерного сегменту цей перехід є особливо чутливим. Складна хімічна природа ароматів, традиційна закритість рецептур парфумерних будинків, жорсткі вимоги до декларування компонентів та популярна в Україні культура «розпиву» створюють безліч юридичних та технологічних нюансів.

Чому нотифікація парфумерії — це особливий виклик для брендів?

З точки зору регуляторних процедур, парфуми кардинально відрізняються від класичних засобів догляду за шкірою чи волоссям. Головна причина полягає в унікальній архітектурі самого продукту.

Складність парфумерної композиції

Кожен аромат є надзвичайно складною сумішшю, яка може налічувати від кількох десятків до кількох сотень натуральних і синтетичних хімічних речовин. Парфумерна композиція створюється не лише задля досягнення естетичного ефекту; її компоненти виконують важливі технологічні завдання, наприклад, маскування специфічного запаху спиртової або олійної бази та гармонізація швидкості випаровування суміші.

Ольфакторна піраміда та леткість

Згідно з фундаментальними основами парфумерії, структура будь-якого стійкого аромату спирається на три рівні леткості, що візуалізується у вигляді трикутника або піраміди:

Верхні ноти (Top Notes): Складаються з найбільш летких молекул з низькою температурою кипіння та високим тиском пари (цитрусові терпени, легкі зелені та озонові акорди). Вони відчуваються миттєво при відкритті флакона або першому розпиленні на шкіру і формують перше враження споживача.
Ноти серця (Middle Notes / Coeur): Це «ядро» або серцевина композиції, яка визначає її основний характер (флоральні, пряні, фруктові чи гурманські ноти). Вони мають середню леткість і розкриваються протягом кількох годин.
Базові ноти (Base Notes): Найважчі, найменш леткі компоненти (мускуси, деревні смоли, амбра, ваніль). Вони забезпечують стійкість аромату, утримують («округлюють») легші компоненти і є найдорожчою частиною сировини. Без якісної бази аромат звучить «пласко», «дешево» і швидко зникає.

Конфлікт безпеки та комерційної таємниці

Для успішної нотифікації державні органи вимагають розкриття точного складу продукту для оцінки його безпеки. Водночас точна формула парфуму — це сувора комерційна таємниця парфумерного будинку, яка захищається від копіювання конкурентами. Новий регламент вирішує цей конфлікт компромісом: у загальному списку інгредієнтів (INCI) на етикетці всю багатокомпонентну суміш дозволено ховати під універсальними термінами «parfum» або «aroma». Однак повна прозорість стає обов'язковою, коли йдеться про речовини, що здатні викликати алергічні реакції.

Парфумерні алергени: коли слова «parfum» на етикетці недостатньо

Гармонізація українського законодавства з європейським вводить жорсткий контроль за вмістом потенційних дермальних алергенів. Навіть якщо парфумерна композиція є інтегрованою та закритим секретом виробника, певні речовини мають бути винесені на маркування окремо.

Європейський науковий комітет із безпеки споживачів (SCCS) чітко визначив перелік потенційно алергенних речовин, які найчастіше містяться у парфумерних оліях та натуральних есенціях (у Додатку III до Технічного регламенту вони займають позиції з 67 по 92, включаючи такі відомі компоненти як ліналоол, лімонен, цитраль, гераніол, кумарин тощо).

Поріг обов'язкового декларування

Регламент встановлює суворі кількісні межі (пороги концентрації), перевищення яких зобов'язує виробника чи імпортера вказати конкретний алерген у списку інгредієнтів етикетки:

0,01% — для змивної косметичної продукції (rinse-off), наприклад, парфумованих гелів для душу або рідкого мила.
0,001% — для незмивної продукції (leave-on), до якої належать власне парфуми, парфумована вода (Eau de Parfum), туалетна вода (Eau de Toilette) та одеколони.

Оскільки парфумерія є концентрованим продуктом, практично будь-який класичний аромат містить ці компоненти у кількостях, що значно перевищують поріг 0,001%. Відповідно, писати на коробці лише слово «parfum» відтепер заборонено — за ним обов'язково має йти перелік усіх наявних алергенів у порядку зменшення їхньої концентрації або в довільному порядку (якщо їхня частка менша за 1%).

Склад Bibliotheque de parfumI Want

Як отримати ці дані для нотифікації?

Відповідальна особа (Responsible Person) в Україні має отримати повний паспорт парфумерної композиції від постачальника або виробника сировини (фрагранс-хаусу), який зобов'язаний надати документ QRA (Quantitative Risk Assessment) та точний розрахунок відсотка алергенів. Якщо походження парфумерної олії сумнівне або документи відсутні, єдиним законним способом верифікації складу є проведення високоточного лабораторного аналізу методом газової хромато-мас-спектрометрії. Цей метод дозволяє розділити складний аромат на окремі хімічні молекули та вирахувати їхню точну масову частку.

Юридичний парадокс: «розпив» та нотифікація

Культура «розпиву» (декантування парфумерії, коли великий оригінальний флакон об'ємом 50–100 мл розподіляється шприцами або мікронасосами в маленькі скляні чи пластикові атомайзери по 2, 5, 10 мл для подальшого роздрібного продажу) набула в Україні гігантських масштабів. Існують великі мультибрендові офлайн-острівці в ТРЦ, спеціалізовані інтернет-магазини та тисячі б'юті-блогерів в Instagram, для яких розпив є основним бізнесом.

Проте з набранням чинності новим Технічним регламентом цей сегмент опиняється у глибокій нелегальній («сірій») зоні, оскільки процедура розпиву фундаментально суперечить усім базовим статтям європейського законодавства про косметику.

Чому розпив неможливо нотифікувати в державному порталі?

Процес нотифікації — це не просто реєстрація назви рідини. Це реєстрація готового до споживання виробу в його фінальному комерційному вигляді. При подачі заявки в систему (аналог європейського CPNP) Відповідальна особа зобов'язана завантажити:

Точний опис та специфікацію конкретної тари (первинного флакона, матеріалу спрею, кришки);
Фотографію готової упаковки з нанесеним фінальним маркуванням;
Звіт про безпеку (CPSR), де окремо оцінено ризики вимивання токсичних речовин (наприклад, фталатів) із матеріалу флакона в парфумерну суміш.

Коли крамниця купує фірмовий флакон бренду X об'ємом 100 мл (який офіційно нотифікований імпортером) і переливає його в безіменні атомайзери по 5 мл, утворюється абсолютно новий продукт, який не має власної нотифікації в системі. Матеріал цього атомайзера ніхто не тестував на сумісність зі стійким спиртовим розчином, а отже, його безпека для здоров'я споживача офіційно не підтверджена.

Відсутність Відповідальної особи (Responsible Person)

Закон чітко зазначає: кожен косметичний чи парфумерний виріб на ринку повинен мати свою Відповідальну особу (юридичну особу чи ФОП), чия адреса та назва надруковані на флаконі. Хто є Відповідальною особою для відливанта?

Офіційний виробник (наприклад, Maison Francis Kurkdjian чи Dior) не несе відповідальності за продукт, оскільки його оригінальне фабричне пакування було примусово розгерметизоване третьою стороною за межами заводу.
Магазин або блогер, який здійснив розпив, не є виробником і не є офіційним імпортером цього міні-флакона. Вони не мають Файлу з інформацією про продукт (PIF), не наймали Експерта з безпеки для цієї тари. Юридично вони стають правопорушниками.

Пряме порушення вимог GMP (ISO 22716)

Технічний регламент безальтернативно вимагає, щоб усі процеси виробництва, фасування та пакування відбувалися відповідно до міжнародного стандарту Належної виробничої практики ISO 22716. Стандарт ISO 22716 вимагає від парфумерних потужностей:

Наявності чистих зон з контрольованою вентиляцією, температурою та вологістю для запобігання потраплянню пилу та мікроорганізмів у продукт;
Суворого протоколу очищення та санітарії всього обладнання, що контактує з рідиною;
Валідації та калібрування дозаторів для забезпечення точного об'єму наповнення;
Медичного контролю та спеціального захисного одягу (рукавички, маски, халати) для персоналу на лінії фасування.

Розпив парфумів у торговельних залах чи вдома (за допомогою медичних шприців, переливання через лійки чи багаторазового натискання на спрей-дозатор оригінального флакона на відкритому повітрі) є грубим та прямим порушенням стандарту ISO 22716. Під час такого переливання спирт частково випаровується (що миттєво змінює початкову формулу та ольфакторний баланс піраміди аромату), рідина окислюється під дією кисню, а всередину атомайзера можуть потрапити бактерії, мікроскопічні частки пилу чи залишки епідермісу продавця.

Проблема маркування та ідентифікації при розпиві

Окрім процедурних та виробничих вимог, продаж відливантів стикається з тотальною неможливістю виконати вимоги щодо маркування кінцевої тари.

Ігнорування Вимог Регламенту

Закон вимагає, щоб безпосередньо на контейнері та на зовнішній коробці продукту незмивними, чіткими та видимими літерами була нанесена наступна обов'язкова інформація:

Найменування та юридична адреса Відповідальної особи в Україні.
Країна походження (для імпортних парфумів).
Номінальний вміст (об'єм у мл) з дотриманням мінімальної висоти шрифту (не менше 2 мм для флаконів до 50 мл).
Термін придатності: дата мінімальної придатності або графічний символ «відкритої баночки» (Period After Opening — PAO) із зазначенням кількості місяців безпечного використання.
Унікальний номер виробничої партії (батч-код) для забезпечення повної простежуваності продукту від заводу до полиці.
Повний перелік інгредієнтів у системі номенклатури INCI, включаючи обов'язкове винесення всіх наявних парфумерних алергенів, якщо їхня частка вища за 0,001%.

На стандартному скляному атомайзері об'ємом 2, 5 чи 10 мл фізично немає місця для розміщення такого обсягу тексту. Продавці розпиву зазвичай обмежуються маленькою наклейкою з надрукованою на принтері назвою бренду та аромату. Навіть якщо закон дозволяє у випадку занадто малої тари виносити частину інформації (наприклад, склад або застереження) на прикріплений ярлик, стрічку чи листівку-вкладиш, абсолютна більшість учасників ринку розпиву повністю ігнорує цю норму.

Перехід на європейські стандарти — це складний, дороготривалий процес, який вимагає повної перебудови внутрішніх процесів компанії. Однак саме він забезпечує головне — безкомпромісну безпеку здоров'я українських споживачів та можливість вільного виходу вітчизняних брендів на міжнародний європейський ринок.